Петиції

Електронні петиції

Інтернет-ресурси Долинщини

Долинська райдержадміністрація Долинська міська рада - офіційний сайт
Долинська центральна районна бібліотека Краєзнавчий музей Бойківщина
ПРОСПЕКТ Спільнота долинян вконтакті
Солодка Долина Карпатський трамвай. Найкращий відпочинок в Карпатах
мотель в Долині

Урядові сайти

Президент України Верховна Рада України Кабінет Міністрів України

Лічильник

Онлайн трансляція

Онлайн трансляція

Оголошення

Вітаємо!

  • З Днем народження!

    Долинська районна рада щиро вітає депутата районної ради Олега Ярича […]

  • З днем народження!

    Долинська районна рада сердечно вітає секретаря Тростянецької сільської ради Галину […]

  • З днем народження!

    Виконавчий апарат районної ради щиро вітає головного спеціаліста сектору з […]

  • З Днем народження!

    Долинська районна рада щиро вітає голову Вишківської сільської ради Степана […]

  • З днем народження!

    Долинська районна рада щиро вітає керуючу справами Долинської міськради Світлану […]

Головна » Новини » Пам’ять про жертовні подвиги вояків УПА
22.01.2018

Пам’ять про жертовні подвиги вояків УПА

Тим, що в могилах вічна слава!

Для нас свята їх кров буде.

А тим живим – велика шана

Для нас повіки не умре.

Пам’ять про жертовні подвиги вояків УПА є незнищенною. В Долинському районі є чимало місць, де гинули повстанці. На цих місцях вже традиційно проводяться патріотичні акції вшанування пам’яті полеглих українців. Одним з них є урочище Вільшина в с. Гошів, де в суботу, 20 січня зібралась численна громада для благородної справи. Там, на невисокому пагорбі, біля дороги колись була хатина, в якій 1947 – го року свій останній бій прийняли семеро повстанців:
– МАТІЇВ Юрій Федорович – (1916 р.н., с.Тяпче,) – керівник боївки, псевдо “Вовк”;
– ЧИКАЛОВСЬКИЙ Іван Миколайович – (1923 р.н., с.Міжріччя) – стрілець боївки Вовка;
– СЕНЬКІВ Павло Григорович – (1920 р.н., с.Гузіїв) – стрілець боївки Вовка;
– САСНИК Йосип Іванович (1924 р.н., с.Княжолука) – стрілець боївки Вовка, псевдо “Скала”;
– МЕЛЬНИКОВИЧ Петро Петрович – (1919 р.н., с.Гошів) – стрілець сотні Залізняка, боївки Вовка, псевдо “Гудима”;
– ПРОЦІВ Іван Онуфрійович – (1925 р.н., с.Княжолука) – стрілець боївки Вовка, псевдо “Ворон”;
– АНДРІЇШИН Степан Григорович – (1922 р.н., с.Міжріччя) – стрілець боївки Вовка, псевдо “Орел”.

Минулого року, з нагоди 70 рокових з тих трагічних подій, замість вже похиленого березового хреста, громада села за ініціативи Наталії й Назара Карповичів встановила новий, металевий хрест, поряд з яким гранітну таблицю з викарбуваними іменами загиблих підпільників. 20 січня 2017 року відбулось освячення цього хреста отцями Гошівського монастиря  Вінкентієм та Захарієм.

І ось рівно рік потому відбувся черговий поминальний захід за полеглими бійцями УПА. На панахиді були присутні місцеві жителі, голова Гошівської сільської ради Віра Яремко, а також небайдужі з різних куточків Долинщини.

Пізніше родичі загиблих повстанців в тому бою коротко розповіли про їх життєвий шлях, а один із місцевих жителів, який був очевидцем тих подій, поділився своїми спогадами:    
“19 січня 1947 року боївка районної Служби Безпеки завітала на Cвяту Вечерю в домівку Катерини Цап. В цій оселі підпільники бували не раз і мали там обладнану криївку. Після вечері вони планувала покинути село, але по зв’язку їм передали, що в лісах проводиться облава. Підпільники вирішили залишитись в цій оселі на ніч. Зранку, наступного дня, повстанці почули, що хату, в якій вони ночували, оточують енкаведисти, яких привів місцевий зрадник. Ворог вимагав негайно здаватись, погрожував підпалити хату, в якій між іншим була й господиня. Розуміючи, що довго протриматись вони не зможуть, підпільники вирішують прориватись до лісу. Вилізши на горище вони зробили отвір в солом’яній покрівлі і по одному почали вистрибувати на вулицю. На жаль, ворог вже оточив хату з усіх сторін… Вижити не вдалось нікому… Одного з повстанців знайшли аж в лісі біля Гошівського монастиря, де він і помер від отриманих ран.

Тіла мертвих повстанців поскидали на підводу, зверху на них посадили господиню і так повезли до Болехова, де виставили на кілька днів для показу і залякування місцевого населення. Потім тіла зникли. З приходом весни, коли зійшов сніг, люди випадково знайшли їхні понівечені тіла під лісом неподалік від міста і таємно поховали у спільній могилі на кладовищі в Болехові. ”